Господь, как я хочу Тебя увидеть,
Упасть тогда к ногам Твоим святым,
Как я хочу свой грех возненавидеть,
Как я хочу быть только там,где Ты!
Как я хочу быть мертвою для мира,
Чтоб он ничем не мог меня прельстить,
Чтоб в моей жизни не было кумиров;
Чтоб только во Христе могла я жить!
Как я хочу жить только в ожиданьи,
Что скоро мой Господь опять придет,
Чтоб в моей жизни не было деяний,
Которых ненавидит мой Христос.
Как я хочу лишь в Боге черпать силы
Среди невзгод, падений и вины...
Как хочется мне верить до могилы,
Что я увижу свет Твоей страны!
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
И я так хочу того же.. Рада на этих страничках встретить одновременно тёзку и единомышленника! Комментарий автора: Я тоже очень рада, что Вы написали это, теперь я знаю, что мои стихи служат для Бога! Спасибо Вам!И СЛАВА БОГУ!
Вечерская Наталья
2012-08-21 08:47:35
Замечательные стихи-молитва! Комментарий автора: Вы правы.................................Это и есть моя молитва!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
